1-е ТимофiюРозділ 1 |
1 |
2 до Тимофі́я, щирого сина за вірою: благода́ть, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого! |
3 |
4 і не зверта́ти уваги на ви́гадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки́, ніж збудува́ння Боже, що в вірі воно. |
5 Ціль же нака́зу — любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. |
6 Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомо́вність, — |
7 вони забажали бути вчителями Зако́ну, — та не розуміли ні того, що́ говорять, ні про що запевня́ють. |
8 А ми знаємо, що добрий Зако́н, коли хто зако́нно вживає його, |
9 та ві́дає те, що Зако́н не покладений для праведного, але для беззако́нних та для неслухня́них, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для знева́жників батька та зневажників матері, для душогубців, |
10 розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, |
11 за славною Єва́нгелією блаженного Бога, яка мені зві́рена. |
12 Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, — Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, |
13 мене, що давніше був богознева́жник, і гноби́тель, і напасни́к, але був помилуваний, бо я те чинив нетяму́чий у невірстві. |
14 І бага́то збільши́лась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі. |
15 Вірне це слово, і гі́дне всякого прийняття́, що Христос Ісус прийшов у світ спасти́ грішних, із яких перший — то я. |
16 Але я тому́ був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для при́кладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. |
17 А Цареві віків, нетлінному, невиди́мому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь. |
18 Цього нака́за я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну, |
19 маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі. |
20 Серед них Гімене́й та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога. |
Первое послание апостола Павла ТимофеюГлава 1 |
1 |
2 |
3 |
4 не держаться старых басен и не копаться в бесконечных родословиях, которые только споры порождают, а не служат претворению замысла Божия силою веры. |
5 У этого наказа одна лишь цель — вести к любви, любви от чистого сердца, доброй совести и искренней веры. |
6 Иные изменили этому и впали в пустословие. |
7 Учителями Закона хотят они быть, а сами ни слов своих не понимают, ни того, о чем они так уверенно проповедуют. |
8 |
9 сознавая, что не для праведника положен Закон, но для беззаконников: для людей непокорных, нечестивых и грешных, для кощунствующих и святотатцев, для тех, кто отнимает жизнь у отца или матери; законы — для всех убийц, |
10 блудников, мужеложцев, для тех, кто похищает людей, для лжецов, клятвопреступников и вообще для всех противников здравого учения. |
11 Так учит Благая Весть о величии Бога благословенного, Весть, которую вверил Он мне. |
12 |
13 А ведь был я до того хулителем, гонителем и злодеем. Но был помилован, потому что действовал в незнании и неверии своем. |
14 Излилась на меня безмерная благодать Господа нашего, и обрел я веру и любовь во Христе Иисусе. |
15 Так что справедливы слова и ими должен проникнуться всякий: Христос Иисус пришел в мир спасти грешников, из которых я — первый. |
16 Для того и помилован я был, чтобы показал Христос Иисус на мне первом, сколь велико Его долготерпение. Тут пример для всех, кому предстоит уверовать в Него и обрести жизнь вечную. |
17 Царю же веков, нетленному, незримому, единому Богу — честь и слава во веки веков! Аминь. |
18 |
19 оставаясь твердым в вере и храня совесть чистой. (Иные пренебрегли ею и потерпели кораблекрушение в вере. |
20 Таковы Именей и Александр, которых отдал я в руки сатаны, чтобы отвыкли они богохульствовать.) |
1-е ТимофiюРозділ 1 |
Первое послание апостола Павла ТимофеюГлава 1 |
1 |
1 |
2 до Тимофі́я, щирого сина за вірою: благода́ть, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого! |
2 |
3 |
3 |
4 і не зверта́ти уваги на ви́гадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки́, ніж збудува́ння Боже, що в вірі воно. |
4 не держаться старых басен и не копаться в бесконечных родословиях, которые только споры порождают, а не служат претворению замысла Божия силою веры. |
5 Ціль же нака́зу — любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. |
5 У этого наказа одна лишь цель — вести к любви, любви от чистого сердца, доброй совести и искренней веры. |
6 Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомо́вність, — |
6 Иные изменили этому и впали в пустословие. |
7 вони забажали бути вчителями Зако́ну, — та не розуміли ні того, що́ говорять, ні про що запевня́ють. |
7 Учителями Закона хотят они быть, а сами ни слов своих не понимают, ни того, о чем они так уверенно проповедуют. |
8 А ми знаємо, що добрий Зако́н, коли хто зако́нно вживає його, |
8 |
9 та ві́дає те, що Зако́н не покладений для праведного, але для беззако́нних та для неслухня́них, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для знева́жників батька та зневажників матері, для душогубців, |
9 сознавая, что не для праведника положен Закон, но для беззаконников: для людей непокорных, нечестивых и грешных, для кощунствующих и святотатцев, для тех, кто отнимает жизнь у отца или матери; законы — для всех убийц, |
10 розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, |
10 блудников, мужеложцев, для тех, кто похищает людей, для лжецов, клятвопреступников и вообще для всех противников здравого учения. |
11 за славною Єва́нгелією блаженного Бога, яка мені зві́рена. |
11 Так учит Благая Весть о величии Бога благословенного, Весть, которую вверил Он мне. |
12 Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, — Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, |
12 |
13 мене, що давніше був богознева́жник, і гноби́тель, і напасни́к, але був помилуваний, бо я те чинив нетяму́чий у невірстві. |
13 А ведь был я до того хулителем, гонителем и злодеем. Но был помилован, потому что действовал в незнании и неверии своем. |
14 І бага́то збільши́лась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі. |
14 Излилась на меня безмерная благодать Господа нашего, и обрел я веру и любовь во Христе Иисусе. |
15 Вірне це слово, і гі́дне всякого прийняття́, що Христос Ісус прийшов у світ спасти́ грішних, із яких перший — то я. |
15 Так что справедливы слова и ими должен проникнуться всякий: Христос Иисус пришел в мир спасти грешников, из которых я — первый. |
16 Але я тому́ був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для при́кладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. |
16 Для того и помилован я был, чтобы показал Христос Иисус на мне первом, сколь велико Его долготерпение. Тут пример для всех, кому предстоит уверовать в Него и обрести жизнь вечную. |
17 А Цареві віків, нетлінному, невиди́мому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь. |
17 Царю же веков, нетленному, незримому, единому Богу — честь и слава во веки веков! Аминь. |
18 Цього нака́за я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну, |
18 |
19 маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі. |
19 оставаясь твердым в вере и храня совесть чистой. (Иные пренебрегли ею и потерпели кораблекрушение в вере. |
20 Серед них Гімене́й та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога. |
20 Таковы Именей и Александр, которых отдал я в руки сатаны, чтобы отвыкли они богохульствовать.) |